20 квітня 1-А відвідав міський парк культури та відпочинку ім. Ю.Гагаріна.

 Мета екскурсії : весняні зміни природи 

Дитяче місто професій KidsWill

25 березня 2016р. наш 1-А та 1-Б клас відвідали дитяче місто професій KidsWill.Ким бути? Таке питання цікавить усіх дітей. Щоб знайти відповіді на  це питання ми вирушили у KidsWill.Подорож дасть нашим дітям змогу проявити свої здібності і таланти та отримати змістовні уявлення про існуючі професії.Задоволені поверталися додому з надією повернутися сюди ще не один раз.

Вітаємо переможця Всеукраїнського конкурсу "Найрозумніший учень року"

 Якименка Артура,

 який посів ІІІ місце!

Так тримати!  

Ми пишаємося своїм однокласником

 і бажаємо подальших перемог!

Казка про образу

Жив-був хлопчик Петрик. Як всі хлопчики, він ходив до школи, а у вільний час грав у дворі з друзями. Коли було тепло, хлопці грали в наздогонялки і хованки. А коли мороз щипав за ніс, діти із задоволенням каталися з гірки на санчатах. І так вонивесело і приємно проводили час і дружили.

Так якось раз трапилася з Петриком одна історія. У школі, де він навчався, оголосили змагання. І на цьому змаганні головний приз повинен був дістатися тому, хто швидше за всіх добіжить до фінішу. Всі хлопчики захотіли взяти участь в змаганні. І Петро теж захотів. Кожен мріяв виграти головний приз. А Петрик був просто впевнений, що головний приз дістанеться саме йому. Коли почалося змагання, всі хлопчики стали на стартову лінію, а вчителька фізкультури скомандувала: «На старт, увага, марш!»

Вона махнула червоним прапорцем, і всі хлопці дружно побігли. Спочатку всі учасники забігу бігли рівно, але потім то один хлопчик почав вириватися вперед, то інший. І Петрик теж іноді біг попереду всіх. Але до фінішу він прийшов другим. Першим прийшов його друг Коля, який і виграв головний приз.

Петі стало дуже прикро. Він навіть заплакав від образи. Ось так: «Аааа!» І раптом відчув, що хтось стоїть поруч з ним. Це було дуже маленька істота, зростом з Петрикове коліно.

– Ти хто? – Запитав Петро.
– Я – Ображайка, – відповіла істота.
– А звідки ти взялася? Щось я тебе раніше не бачив, – поцікавився Петрик.
– Ти й не міг мене раніше бачити. Я приходжу тільки до тих, хто образився, –пояснила Ображайка і зі співчуттям запитала: – Скажи, тобі прикро, що головний приз виграв не ти?
– Дуже прикро, – похмуро сказав Петрик.
– Ну ось! – Зраділа Ображайка. – Тому я до тебе і прийшла. І тепер я буду дружити з тобою. А ти будеш робити те, що я скажу. Добре?
– Добре, – відповів Петрик і запитав: – А що треба робити?
– По-перше, не дружи більше ні з ким. По-друге, відійди в сторону і надуйся. І по-третє, коли тебе покличуть грати, скажи: «Не хочу, не буду і ніколи до вас більше не прийду», – порадила Ображайка.

Петрик так і зробив. Відійшов убік і надувся. Та тільки-но він відійшов в сторону, як Ображайка стала більшою. Була хлопчику по коліно, а стала по пояс.

Коли Коля покликав Петрика пограти разом, Ображайка зашепотіла: «Не хочу, не буду і ніколи до вас більше не прийду» – і Петрик слухняно повторив за нею ці слова. Коля знизав плечима і пішов, а Ображайка засміялася і виросла ще більшою. Тепер вона була зростом з Петю.

Хлопчику стало весело. Йому сподобалася ця гра. Коли до нього підійшов його друг Вітя і теж покликав пограти разом, Петрик вже із задоволенням надувся, відвернувся і сказав: «Не хочу, не буду і ніколи до вас більше не прийду». І ще тупнув ногою. І подивився на Ображайку. Вона була вже на дві голови вищою за нього.

І раптом Петрик побачив обличчя Ображайки. Тепер воно зовсім не посміхалося, а виявилося дуже непривітним і навіть злим. Відвернувся Петрик від Ображайки і подивився в інший бік. І стало йому так сумно: його друзі бігають, грають всі разом, а він тут з цією Ображайкою один! І так йому захотілося до них, так захотілося! Закричав їм Петрик: «Почекайте, я з вами!»

І побіг. Даремно Ображайка тягнула його до себе. З кожним кроком Петрика вона ставала все слабшою і меншою. Петрик прибіг на майданчик і став грати разом з друзями. А Ображайка зовсім зникла. І Петрик про неї навіть не згадав.
Добре з друзями!

Переклад з російської
Автор: Марина Скорбєєва

Посилання: http://dytpsyholog.com/2016/03/06

Сценарій випускного бала

Ведуча. Доброго дня вам, дорогі батьки, вчителі та                    

            шановні гості! Ми всі раді вас вітати в нашому 

            затишному залі.

Ведучий. Сьогодні у нас найрадісніший та найсумніший   

            день.

 Ведуча. Найрадісніший – бо учні 4 класу дорослішають, 

            а найсумніший - бо ми прощаємося з початковою школою,  затишним   куточком, в якому  раділи і  сумували, плакали і сміялись. Прощаємося з своєю вчителькою, яка віддавала нам всю свою любов і      

            ласку.                                                                      

Ведучий.  Тож запрошуємо на сцену  наших випускників! 

 Ведуча. Знайомтеся! Якщо ви, звичайно,не знайомі.

Ведучий. Веселий!

Ведуча. Дружній!             

Ведучий. Пустотливий!                 

Ведуча. Трішечки галасливий!

Ведучий. Але вже успішно засвоївший всі науки початкової

            школи.

Ведучі (разом). Четвертий клас!

         (Лунає  музика, заходять  випускники)

Учень.          Скільки зустрічали

                    Свят у цьому залі,

                    А такого свята

                    Ми іще не знали.                                                                                                   

Учень.         І сумне, й веселе                         

                    В нас сьогодні свято-

                     Будуть нас у п’ятий

                     Клас випроводжати.                                                              

                                                                                                                                                 Учень.         Тріпочуть листочки тополі,

                     Берізка ніжно шелестить.

                     Сьогодні свято в початковій школі-

                     Дзвінок останній продзвенить!

Учень.                       Випускників усіх покличе

                                   Він на урок останній раз,

                                   І, ніби чайка, закурличе

                                   І поведе в наступний клас.

Учень.          Багато доброго,нового

                      Життя відкриє ще для нас.

                      Як перша сходинка до нього

                      Для всіх нас буде п’ятий клас.

Учень.                        У нас у всіх святковий настрій,

                                    Ми всі схвильовані украй.

                                    Середня школо,-скажем,- здрастуй!

                                    А початкова-прощавай!

Учень.          Тож прощавай,четвертий клас!

                      Ти замалий уже для нас!

                      Та ми повернемось не раз

                      Думками в наш четвертий клас.

Звучить фонограма « 95 кварталу»

Хлопчики

1.Панове, невже у нас  випускний?

2.Так, сер, чотири  роки – це не жарти.

3.А пам’ятаєте, які бої  ми витримували  з Оленою Леонідівною! Мені її  жаль.

4.Так, сер, і  не кажіть, є що  пригадати. А пам’ятаєте, яке  шоу у  нас  було  на  Новий  рік?

5.А  пам’ятаєте, панове, якими  малюками  прийшли  в  перший  клас, нічого  не  вміли.

6.Так, сер,цілком  вірно, я ось, наприклад, не вмів  шнурки  зав’язувати, я і  зараз  не  вмію. Але  нічого,у  мене  попереду  ще  сім  шкільних  років. Навчусь.

7.А може і не сім, подивимося, що вирішить  міністр  освіти.

8.Тим  паче  все  попереду.

10.А  я  так  довго  плакав  за  дитячим  садком.

11.А тепер?

12.А  тепер довго  буду  плакати за  початковою   школою.

13.А яка  у  вас, сер, заповітна  мрія?

14.Я, панове, навчився  красиво  малювати  і  мрію  стати  художником.

15.А я буду  закрійником.

16.Що  будеш  відкривати  і  закривати  двері?

17.Ну що ви, сер, я мрію  кроїти  і шити  зручний  і  модний  одяг.

18.А я хочу  стати  солістом.

19.Невже, сер, ви  співаєте, як  Басков?

20.Ну  що  ви, сер, я просто  мрію  солити  огірки і помідори.

 Хочу  створити  свою  фірму, як “Верес”.

21.Я  вам чесно  скажу: життя  в  школі  нашій  чудове, яскраве  і  дуже  цікаве.

(Хлопці  співають пісню _________________, сідають на стільці ).

Звучить музика  «Сіртаки», заходять дівчата танцюють.

Учень. Давайте  пригадаємо разом,

             Як  вперше  на  лінійці  всі  стояли,

             Розгублені, малі,кумедні,

             З – за  квітів  ледве  виглядали.

  Учень:  Ось  перше  вересня

              Скликає  дзвоник  нас.

              Цей  день  ми  не  забудемо   ніколи!

               Як  рано,  восени  в  свій  1  клас

              Веселим  ранком  ми  прийшли  до  школи.

Учень.  В  той  день  світило  сонце  ясно,

              Навколо  так  було  прекрасно.

              І  вчителька  промовила  звертання:

              Ну,що  розпочнемо  навчання?

Учень.  До  успіхів  було  далеко,

              Нам  заважали  балачки.

              І  виявилось – ой, нелегко

              Писати  палички  й  гачки.

 Учень.  Так  поступово  ми  звикали         

               Тримати  ручки  й  олівці.

               Вже  нас  контрольні  не  лякали,

               Ми  часто  чули  Молодці!

 Учень.   Але  й  мороки  було  з  нами        

                Вчителям  багато

                Як  учились  ми  англійською

                Читати  й  писати.

(Гумореска”Учення - світ”.)

                Зубрить  дід  англійську  мову,

                Хоч  йому  вже   близько  ста.

                З  словником  казки  дитячі

                Помалесеньку  чита.

                -Пліз  тет  май  шюз  мендід, бабо!

                -Раз  повів  він  мудру  річ.

                -Баба  злиться: Що  це  значить?

                -Постав  валянки  у  піч!

                -Вранці  баба  діда  будить.

                -Гей,окей!Шур  лей – мурлів!

                -Дід  питає: Що  це  значить?

                -Правий  валянок  згорів!

АНГЛ._____________________

Другий клас. Пішла таблиця

І вночі вона нам сниться.

Ми її вчимо, вчимо,

На уроках — «горимо».

Різні дії як насіли –

Розібратися несила!

Додавання, віднімання –

Жарти мінімум — старання,

А от множити, ділити –

Годі, браття, й говорити.

Стали вряд частини мови.

Як багато, чесне слово!

Як би тут не розгубитись

І хоча б чогось навчитись.

Ми трудились, що є сили

Цінне все, чому нас вчили.

Всю програму вже пройшли,

                Початкову висоту взяли.

Учениця.

Учителька мені подобається, вона добра! Других я ще не зустрічала. Уроки мені подобаються. Вони цікаві. Але наймиліше в школі... як ви думаєте що?

Усі діти:         Перерва!!!

За перерву Артур встиг

Насмішити в класі всіх,

Ще й на Колі покататись,

Десь у фарбу встиг забратись,

До ларьочку він помчав — 

Раптом дзвоник пролунав.

Та в Артура спокійні нерви,

Бо урок мине за мить,

Ну а потім — знов перерва,

Встигне чіпси ще купить.

Учні:

Ішли уроки, ми підростали,

На уроках не жували,

Не дрімали і не спали.

Вчились ми сумлінно

І поводились відмінно.

Ой, нема де правди діти,

Було всяке серед нас:

Той у школі звик шуміти,

Той не хтів уроки вчити,

Той запізнювався в клас.

.Пустували не раз і не два,

 І уроки зривати уміли,

 В вас боліла від нас голова,

 Але ви все одно нас любили.

Та такого не було,

 Щоб робив це хтось на зло,

 Бо усі ми повсякчас,

 Дуже-дуже любим вас!

«Так і я.»

В 7.00 борюсь зі сном,

Ліве око відкриваю,

Потім цілих 5 хвилин

Правим оком я моргаю.

Час вставати? Ні,  не буду!

Краще в ліжечку побуду.

Ще полежу, потягнуся,

Потім мультик подивлюся.

Щодо спорту і до вправ –

На зарядку я начхав!

В ліжку дриґаю ногами,

Потім кличу: «Мамо! Мамо»

Ти до мене поспіши,

Взуй мене і одягни».

Вранці я не поспішаю,

Ліжко я не застилаю.

Надуваю губки:

− Нащо чистить зубки?
Перед дзеркалом кривляюсь,
Все на себе видивляюсь.
Умиваюсь нашвидку —
Бруд увесь на рушнику.

А у класі вчителька чекає,

У всі вікна виглядає:

− Де це Святик  забарився?
Чом Микола запізнився?
Знов Сашка немає в школі.
І не видно досі Соні.

Час урок розпочинати,

А дітей ще не видати.

Ми дорослими вже стали,

Будем точними надалі,

Не спізнимось на урок,

Всі з'являтимемось в строк.

Учитель:

Пройдуть роки навчання, ви виростете, і кожен з вас опанує якусь професію, котра буде цікавою для вас і принесе користь Батьківщині. Цікаво! Ким ви станете?

Учні:

Хочу я стати міністром освіти

І так налагодити навчальний процес,

Щоб з радістю вчились у школі діти,

І щоб був відчутний у всьому прогрес.

А я хочу бути депутатом.

У Верховній Раді буду виступати,

Щоб вчителям підняти так зарплату,

Щоб їх навчились шанувати.

А я — майбутній бізнесмен,

Це теж таки потрібно.

Не буде в школі з коштами проблем,

Блищати будуть класи, наче срібло.

Ким ми станемо колись —

Це не можем знати,

Але одне ми маєм вчительці пообіцяти:

Станем добрими синами

Й доньками Вкраїни,

Щоб пишалась вона нами,

І вся наша класна родина.

Учитель:

Мабуть, на сьогоднішньому святі немає людей, які б так пишалися та хвилювалися за своїх дітей, як їхні батьки.

Доки батько живий,

Доки мати жива,

Поспішайте сказати

Найніжніші слова:

−   Рідний тату, — живи!

−   Рідна мамо, — живи!

Найдорожчі у світі — це ви!
Тільки ви!

Учні:

Ми до батьків сказати хочем слово

І привітати щиро, від душі,

Подарувати пісню вам чудову,

Найкращі прочитати вам вірші.

Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного життя.

Пісня________________________________

                А тепер слово батькам

Учитель.

Ось і минули ці чотири роки навчання. Жаль розлучатися з вами. За ці роки ми добре пізнали один одного. Разом ми переживали і біль, і радість, хороший настрій і життєві труднощі.

Спасибі вам, дорогі діти, за підтримку і за хороші, теплі слова.

      

І вам, шановні батьки,

       Спасибі хочу я сказати,

       Із щирим вчительським теплом,

       За ночі ті, що недоспали,

       Коли задачі ви рішали.

       За вірність прикладів і вправ.

       І за малюнки з малювання –

       Тут кожен батько участь брав.

Учитель:

-         Сьогодні без нагороди не залишиться ніхто! Отже, урочисту церемонію нагородження оголошую відкритою!!!

Звучить урочиста музика. Дітей нагороджують грамотами

Учитель:

-        На вас чекає ще один сюрприз. У мене є  подарунок.

Учителька дарує великий шкільний альбом.

-        Нехай цей фотоальбом супроводжує вас кожного шкільного дня. Залишайте у ньому найяскравіші свої спогади кожного року, аж до випускного балу.

Дорогі діти! Вітаю вас із закінченням початкової школи.  Слово надається директорові школи .(Директор зачитує наказ  про призначення класного керівника)

1.Шановна вчителько нова!

 За нас ви будьте певні,

 Хоч ми рухливі і шумні,

 Зате розумні й чемні!

 2.Хоч інколи ми пустуни маленькі,

 Хоч часто в школі ми здіймаємо галас і сміх.

 Та ми потягнемось до вас, немов до неньки,

 Якщо полюбите ви щиро нас усіх!

3.Ми будемо учитися на «відмінно»,

 І з поведінкою буде все гаразд.

 Та ви прийміть нас в 5 клас.

Ми будем радувати Вас!

Вчитель: А зараз дамо клятву учня середньої школи

Учениця:       Вступаючи в  ряди учнів середньої школи, урочисто обіцяємо:                                Прибігати до школи з вогнем допитливості в очах.

-        ОБІЦЯЄМО!

-        З вовчим апетитом поглинати всі знання і засвоювати їх.

-        ОБІЦЯЄМО!

-        Не доводити вчителів до температури кипіння – 100 ºС

-        ОБІЦЯЄМО!

-        Витягувати з учителів не жили , а міцні знання і навички.

-        ОБІЦЯЄМО!

-        Бути швидкими, але не перевищувати швидкість 60 км∕год  при пересуванні шкільними коридорами.

-        ОБІЦЯЄМО!

-        Плавати на «добре» і «відмінно» у морі знань, пірнаючи до самих глибин.

-        ОБІЦЯЄМО!

-        Гідно нести високе звання : « Учня Фастівської спеціалізованої загальноосвітньої школи №4

-        ОБІЦЯЄМО! ОБІЦЯЄМО! ОБІЦЯЄМО!

Учень:  Спасибі скажемо усім,

 Хто научив любить цей дім,

 Ту вулицю, де ми живем,

 Все, що Вкраїною зовем.

 Спасибі всім, хто дбав про нас

 У цей скрутний, нелегкий час.

Разом. Дякуємо! Дякуємо!Дякуємо!

Учитель:

-        І не треба плакать на прощання,

Треба заспівати нам – і все.

Хай про цей день добрий, теплий спогад

Кожен з вас у серці пронесе!

Пісня________________________________